Голокост і вбивства єврейських пацієнтів у Вінницькій психіатричній лікарні

Психіатричну лікарню у Вінниці відкрили 25 травня 1897 р. для надання спеціалізованої психіатричної допомоги населенню Південно-Західного краю.Куратором її будівництва і першим директором був Василь Кузнєцов.

Василь Кузнєцов (1858–1901) – лікар-психоневролог, доктор медицини (1888 р.) організатор медичної справи. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.

З 1893 р. будував окружну лікарню у Вінниці, яку і очолив після завершення будівництва. Маючи неабиякий адміністративний талант, зробив заклад взірцевим, запровадивши найбільш передові на той час технології лікування та утримання людей з ментальними розладами.

Василь Кузнєцов (2-й ліворуч) разом із інженерами-будівельниками психіатричної лікарні. 1896 р. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.

Вінницька психіатрична лікарня. Вигляд з боку «Красного двору». 1890-ті рр. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.

Санітари 4-ї Вінницької психіатричної лікарні. 1936 р. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.

У 1941 р. вінницька психіатрична лікарня мала 18 відділень на 1600 ліжок і обслуговувала Вінницьку та Кам’янець-Подільську області. Її бюджет складав 8 млн. крб., підсобне господарство включало 500 га орної землі, молочну, свиноферму, пасіку і млин. Доходи із власного натурального господарства давали змогу забезпечити харчуванням хворих та лікарський персонал.

Довідка про працю, підписана головним лікарем Лук’яненком. 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.

З початком війни Німеччини проти Радянського Союзу до Червоної армії призвали понад 150 співробітників лікарні, ще 25 виїхало в евакуацію, у тому числі і директор С. Голубков. Функції директора було покладено на завідувачку 6-м відділенням Тетяну Фішер.А з серпня 1941 р. нацисти доручили керівництво лікарнею завідувачеві 11-м відділенням Антону Лук’яненку. На початок серпня в лікарні залишалося 1719 пацієнтів.

Після окупації почалося вбивство пацієнтів і поступове розграбування лікарні. Першими жертвами стали євреї та невиліковні хворі. Конфіскація продуктових припасів лікарні та раціон, встановлений німецькою адміністрацією прирікав людей з ментальними розладами на голодну смерть. За півроку кількість пацієнтів в лікарні скоротилася майже на 1500 осіб.

На території лікарні і за рахунок її матеріальної бази з жовтня 1941 р. до квітня 1942 р. функціонував госпіталь для радянських військовополонених. Тут одночасно лікувалося від 500 до 1300 полонених. На початку квітня 1942 р. госпіталь перевели до Житомира.

Взимку 1941–1942 рр. в Україні в таборах військовополонених була епідемія висипного тифу. Перші повідомлення про захворювання з’явилися в листопаді, тоді у таборі в Гайсині було зафіксовано 5 випадків. У січні 1942 р. тиф із таборів перекинувся у Вермахт та на цивільне населення. У пік епідемії в лютому в таборах на території райхскомісаріату Україна було 5647 хворих, з яких 910 померли (18 %). У травні епідемія пішла на спад.

Сторінка журналу наказів Вінницької психіатричної лікарні. 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.

Міститься наказ № 359 від 26 грудня 1941 р. про організацію ізолятора в лікарні у зв’язку з появою хворих на висипний тиф у шпиталі для військовополонених.

Заявка до лікаря табору для радянських військовополонених про видачу шпиталю для радянських військовополонених мила для дезінфекції одягу, оскільки в шпиталі з’явилися хворі на тиф. 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.

Клопотання директора психіатричної лікарні до голови Вінницького міського самоврядування з проханням виділити на харчування пацієнтів і медперсоналу муки для випікання хліба. Листопад. 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.

На території психіатричної лікарні з липня по листопад 1941 р. розмістилися пацієнти і медперсонал Обласної клінічної лікарні ім. М. Пирогова, чиє приміщення забрали під німецький військовий шпиталь.

«Траурна оповістка» про смерть у шпиталі при Вінницькій психіатричній лікарні 10 військовополонених за час з 26.11 по 1.12. 1941. 2 грудня 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.

"Надалі на тиждень 2 рази будемо сповіщати про померлих, аби цим ставити хоча б у який-небудь спосіб до відома суспільство а також родичів про військовополонених"-йдеться в оповідці.

Повідомлення гр.Петренку про те, що про долю Лаврентія Петренка керівництву лікарні нічого не відомо. 12 листопада 1942 р. © Державний архів Вінницької обл.

Навесні 1942 р. старовинне приміщення лікарні передали у розпорядження Вермахту, тут організували санаторій і казино, квартири для персоналу ставки Гітлера «Вервольф». Частину пацієнтів психіатричної лікарні перевели до міста Хмільник, основний персонал переїхав в інше приміщення у Вінниці за адресою Літинське шосе, 39. Тоді ж відбувались і цілеспрямовані вбивства людей з ментальними розладами. У березні 1944 р. на лікуванні у Вінницькій психіатричній лікарні перебувало 50 осіб. Залишається нез’ясованим, це були вцілілі пацієнти з довоєнного часу, чи ті, які поступили в 1942–1943 рр.