Сьогодні хотілося б вшанувати, безсумнівно, значну постать українських національно-визвольних змагань в першій половині ХХ століття. 3 листопада 1894 року виповнюється 120 річниця з дня народження Якова Гальчевського – видатного військового діяча, повстанського отамана на Поділлі, організатора загонів народної самооборони на Холмщині, полковника армії УНР.

Вдумайтесь у слова Якова Гальчевського, які сьогодні як ніколи актуальні:

Гальчевський Яків Васильович народився в с. Гута-Літинська Сосонської вол. Літинського пов. Подільської губ. (нині с. Малинівка Літинського р-ну Вінницької обл.).

Військовий діяч, вчитель, письменник; рядовий 2-ої запасної гарматної бригади (1914, м. Казань), командир маршової роти 22-го запасного пішого батальйону Російської (царської) армії (м. Вінниця, 1915), командир роти кінної розвідки 1-го стрілецького полку 1-ї Туркестанської дивізії 1-го Туркестанського корпусу (1916), командир роти піхоти, кулеметної роти, ад'ютант командира 29-го Туркестанського полку (кін. 1916 – 1917)), завідувач школи с. Брусленів (1918), організатор і командир Окремого літинського куреня 2-го українського корпусу (кін. 1918 – поч. січня 1919), сотник Окремого гайсинського куреня ім. отамана Симона Петлюри (січень 1919), сотник 1-ї батареї 61-го Гайсинського пішого полку ім. Симона Петлюри (з січня 1919), командир 61-го полку ім. Симона Петлюри (23.4. – травень 1919), повстанський отаман (травень 1919 – 1925, Орел із 1921, до 220 багнетів восени 1920), командувач Подільської повстанської групи (1922, станом на 15.8.1922 – 27 старшин, 354 козаки, 42 ручних кулемети), повстанськими загонами і організаціями Правобережної України.

Уже після більшевицької окупації у січні-лютому 1921 року Гальчевський разом зі своїм особистим охоронцем Василем Сензюком обійшов Вінницький, Літинський та Летичівський повіти, вишукуючи товаришів по зброї з метою організувати їх для продовження боротьби. Під час нічних мандрів, як згадує Яків Гальчевський "не одного сексота чи шпигуна чека післали ми чортам у зуби, а самі завжди виходили цілими".

Згадуючи бій штабової сотні Подільської повстанської групи проти шести полків "Червоного козацтва" 1922 року Гальчевський писав: "в регулярній війні неможливо, щоб із такою малою силою, як 60 із чимось шабель, боронитися перед кількома тисячами ворога. З цього – висновок, що коли команда і козаки морально не заломляться, то з кожного положення можна вийти, навіть з оточення".

В 1921 – 1922 рр. отаман Орел воював проти частин дивізій Г. Котовського та Осадчого: з полками 1-ї дивізії, з 10-м, 11-м, 12-м полками 2-ї дивізії Червоного козацтва, 8-ї кінної дивізії. Не злічити боїв і з частинами 24-ї Самарської (Башкирської) дивізії та іншими частинами – 2-м ескадроном Брацлавського полку, Вінницькою школою піхотних червоних командирів, артилерійською школою, відділами особливого призначення тощо. Оперував на Літинщині, Летичівщині, Брацлавщині, Гайсинщині, Уманщині, Бердичівщині, рейдував у Вінницькому, Проскурівському, Кам'янець-Подільському, Ново-Ушицькому, Могилівському, Балтському та Ольгопільському повітах, на Ямпільщині. Співдіяв з отаманами Я. Байдою-Голюком, С. Хмарою-Харченком, В. Лісовим, І. Трейком, М. Лихом, С. Кащуком та іншими.

Збройну боротьбу проти більшовиків продовжував до 1925 р. В Польщі змінює прізвище на Войнаровський. Від 1 вересня 1930 р. на службі у Польській армії (звання капітан). Учасник Другої світової війни. Автор книг "Проти червоних окупантів" (Т. 1, Краків, 1941; Т.2. – Краків – Львів, 1942) та споминів "З воєнного нотатника" (Київ: Діокор, 2006), а також історіософічної праці в 25 розділах без назви, досі не опублікованої (Грубешівщина, січень 1942) та ін. Автор публікацій в українському журналі "Діло" та "Віснику" Дмитра Донцова (під псевдонімом Яків Правобережець).

Загинув у 1943 році у нерівному бою проти солдат Армії Крайової. Похований у м. Грубешів на Холмщині (нині Польща).

Рік тому, 30-го листопада 2013 року, у суботу, в селі Малинівка на батьківщині Якова за сприяння Крайового Товариства «Вінницький козацький полк імені Івана Богуна» відбулось відкриття пам'ятного знаку видатному борцю за українську державність, герою національно-визвольних змагань 1917-20-х років XX століття, полковнику армії УНР, легендарному отаману Орлу Якову Гальчевському.

Сьогодні о 13-00 в с. Малинівка біля Памятного знаку Якову Гальчевському відбудеться його вшанування членами Крайового товариства " Полк Імені Івана Богуна" та іншими патріотами що не забувають героїв України. Я там буду обов'язково, приєднуйтесь. Виїзд з Вінниці о 10-30 з Центрального автовокзалу.

Більш детально про цього видатного українського діяча можна дізнатись з книги працівника Державного архіву Вінницької області Завальнюка Костянтина Вікторовича "Яків Гальчевський у документах епохи".

Варто пам'ятати про видатних синів українського народу, зберігати правдиву істотричну пам'ять і славу їх подвигів, щоб наша нація процвітала у майбутньому.