Залиште свої контакти для уточнень, та додайте історію у вигляду файлу
Історія Вінницької психіатричної лікарні
Психіатричну лікарню у Вінниці відкрили 25 травня 1897 р. для надання спеціалізованої психіатричної допомоги населенню Південно-Західного краю. Куратором її будівництва і першим директором був Василь Кузнєцов.

У 1941 р. вінницька психіатрична лікарня мала 18 відділень на 1600 ліжок і обслуговувала Вінницьку та Кам’янець-Подільську області. Її бюджет складав 8 млн. крб., підсобне господарство включало 500 га орної землі, молочну, свиноферму, пасіку і млин. Доходи із власного натурального господарства давали змогу забезпечити харчуванням хворих та лікарський персонал.

З початком війни Німеччини проти Радянського Союзу до Червоної армії призвали понад 150 співробітників лікарні, ще 25 виїхало в евакуацію, у тому числі і директор С. Голубков. Функції директора було покладено на завідувачку 6-м відділенням Тетяну Фішер. А з серпня 1941 р. нацисти доручили керівництво лікарнею завідувачеві 11-м відділенням Антону Лук’яненку. На початок серпня в лікарні залишалося 1719 пацієнтів.

Після окупації почалося вбивство пацієнтів і поступове розграбування лікарні. Першими жертвами стали євреї та невиліковні хворі. Конфіскація продуктових припасів лікарні та раціон, встановлений німецькою адміністрацією прирікав людей з ментальними розладами на голодну смерть. За півроку кількість пацієнтів в лікарні скоротилася майже на 1500 осіб.

На території лікарні і за рахунок її матеріальної бази з жовтня 1941 р. до квітня 1942 р. функціонував госпіталь для радянських військовополонених. Тут одночасно лікувалося від 500 до 1300 полонених. На початку квітня 1942 р. госпіталь перевели до Житомира.

Навесні 1942 р. старовинне приміщення лікарні передали у розпорядження Вермахту, тут організували санаторій і казино, квартири для персоналу ставки Гітлера «Вервольф». Частину пацієнтів психіатричної лікарні перевели до міста Хмільник, основний персонал переїхав в інше приміщення у Вінниці за адресою Літинське шосе, 39. Тоді ж відбувались і цілеспрямовані вбивства людей з ментальними розладами. У березні 1944 р. на лікуванні у Вінницькій психіатричній лікарні перебувало 50 осіб. Залишається нез’ясованим, це були вцілілі пацієнти з довоєнного часу, чи ті, які поступили в 1942–1943 рр.
Загальний вигляд комплексу будівель Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О.І. Ющенка. Фото 2020.
Василь Кузнєцов (1858–1901) – лікар-психоневролог, доктор медицини (1888 р.) організатор медичної справи. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.
З 1893 р. будував окружну лікарню у Вінниці, яку і очолив після завершення будівництва. Маючи неабиякий адміністративний талант, зробив заклад взірцевим, запровадивши найбільш передові на той час технології лікування та утримання людей з ментальними розладами.
Василь Кузнєцов (2-й ліворуч) разом із інженерами-будівельниками психіатричної лікарні. 1896 р. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.
Вінницька психіатрична лікарня. Вигляд з боку «Красного двору». 1890-ті рр. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.
Санітари 4-ї Вінницької психіатричної лікарні. 1936 р. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.
Санітари 4-ї Вінницької психіатричної лікарні. 1936 р. © Музей-архів Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка.
Наказом № 176 від 25 червня 1941 р. було звільнено 112 працівників лікарні, призваних до Червоної армії

«Робітничі посвідчення» співробітників лікарні. 1942 р. © Державний архів Вінницької обл.

Наявність такого посвідчення убезпечувала особу від примусового вивезення на роботу до нацистської Німеччини.
Конверт листа, надісланого за новою адресою Вінницької психіатричної лікарні. 1943 р. © Державний архів Вінницької обл.
Сторінка журналу наказів Вінницької психіатричної лікарні. 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.
Міститься наказ № 359 від 26 грудня 1941 р. про організацію ізолятора в лікарні у зв’язку з появою хворих на висипний тиф у шпиталі для військовополонених.

Взимку 1941–1942 рр. в Україні в таборах військовополонених була епідемія висипного тифу. Перші повідомлення про захворювання з’явилися в листопаді, тоді у таборі в Гайсині було зафіксовано 5 випадків. У січні 1942 р. тиф із таборів перекинувся у Вермахт та на цивільне населення. У пік епідемії в лютому в таборах на території райхскомісаріату Україна було 5647 хворих, з яких 910 померли (18 %). У травні епідемія пішла на спад.
Заявка до лікаря табору для радянських військовополонених про видачу шпиталю для радянських військовополонених мила для дезінфекції одягу, оскільки в шпиталі з’явилися хворі на тиф. 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.
Клопотання директора психіатричної лікарні до голови Вінницького міського самоврядування з проханням виділити на харчування пацієнтів і медперсоналу муки для випікання хліба. Листопад. 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.
На території психіатричної лікарні з липня по листопад 1941 р. розмістилися пацієнти і медперсонал Обласної клінічної лікарні ім. М. Пирогова, чиє приміщення забрали під німецький військовий шпиталь.
«Траурна оповістка» про смерть у шпиталі при Вінницькій психіатричній лікарні 10 військовополонених за час з 26.11 по 1.12. 1941. 2 грудня 1941 р. © Державний архів Вінницької обл.
“Надалі на тиждень 2 рази будемо сповіщати про померлих, аби цим ставити хоча б у який-небудь спосіб до відома суспільство а також родичів про військовополонених”.