Донедавна деталі цієї трагедії пацієнтів і лікарів не були широко відомі ані серед фахівців-істориків, ані серед жителів Вінниці. Мовчання і страх на десятиліття надійно заховали ті події. Страх вцілілих свідків бути несправедливо обвинуваченим у співучасті в злочині, колективна провина за те, що «жили при німцях», сковував саму думку говорити про пережите. До того ж історія вбивства пацієнтів психіатричної лікарні ніяк не вписувалася в панівну героїчну оповідь про війну. Стигматизація в суспільстві людей з психічними та психологічними проблемами змушувала мовчати родичів загиблих і вцілілих пацієнтів. Мовчали і архіви. Документи, надійно заховані за грифом «секретно», понад півстоліття були недоступні для дослідників.