Рух опору (ОУН, УПА)

Рух опору (ОУН, УПА) - поняття, яким у розмовному стилі об'єднують діяльність ОУН (заснованої 1929 року) та УПА (1942—1954) під час Другої світової війни. Під абревіатурою «ОУН» найчастіше мають на увазі ОУН(б) — відгалуження Організації українських націоналістів, що виникло внаслідок її розколу 1940 року та на чолі якого був Степан Бандера.

Саме ОУН(б) була тісно пов'язаною з Українською повстанською армією. Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке має розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної української держави, яке повинно було включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та інші нацменшини.

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Основним регіоном діяльності ОУН були Східна Галичина а Волинь, а її керівна структура тут іменувалася «Крайова Екзекутива ОУН на західно-українських землях».